Про необхідність проведення антирелігійної п’ятирічки більшовики говорили ще наприкінці 1920-х. На XIV Всеросійському з’їзді лунали заклики «вжити заходів для масового виходу трудящих із релігійних спільнот».
1929 року Союз безбожників змінив назву на «Союз войовничих безбожників». При складенні плану п’ятирічки боротьби з релігією враховувалися тези Йосипа Сталіна про загострення класової боротьби, за яких найзапеклішим противником радянської влади були релігійні організації. Супротив більшовикам у Тарноруді був дуже сильним, аж до межі повстання з підтримкою з сторони Польщі. Про дану поідію написано у “Замітках колгоспника” була випущена така книжечка. За планами вже до 1933 р. мали бути закриті всі церкви і молільні доми, до 1934-го зникнути всі релігійні традиції та свята. До 1936 р. влада збиралася знищити останніх священнослужителів і довести кількість «борців» до 17 млн. осіб. Таким чином, заявляло керівництво СВБ, «до 1 травня 1937 р. ім’я бога має бути забуте на всій території СРСР».
Після двох провальних «безбожних» п’ятирічок влада перейшла до масового фізичного винищення церков, духовенства і простих віруючих. Щороку закривали кілька тисяч храмів. У 1937-1941 рр. було арештовано близько 180 тис. священиків і церковних служителів, 110 тис. із них були розстріляні, решта репресовані. На початок Великої вітчизняної війни в СРСР залишилося трошки більше 5,5 тис. священнослужилів, більшість яких перебували на територіях, «приєднаних» Радянським Союзом до себе у 1939-1940 рр.
Тарнорудська парафія рятувала католицьке духовенство Дієцезії серед них багато імен одне з самих відомих то Нановського Казимира (1872-1936). Народжений в Дунаївцях. Декілька разів був у в’язниці. Служив у парафіях – Чорний Острів, Миколаїв, Завалійки і Тарноруда. Останній раз був арештований в Тарноруді. У 1928 році був звільнений. 1920 р. теж мав намір виїхати до Польщі, однак залишився, переховуючись від червоноармійців у селах на Проскурівщини. Мешкаючи неподалік від радянсько-польського кордону, неодноразово таємними стежками за сприяння парафіян з Тарноруди долав його сам і допомагав в перетині іншим ксьондзам, саме Тарноруда була тим місточком яким духовенство рятувалось з країни рад.
Андрій Майхер
