Чухелі
Село розташоване на берегах кількох струмків, які є витоками р.Рудки – правої притоки р.Случ. Через село пролягає шосе з Волочиська до Базалії. Біля північної околиці селе є ліс.
Територія Чухелівської сільської ради займає 3410 га, в тому числі: земель державної власності – 887 га. земель приватної власності – 2523 га.
До сільської ради входять три населені пункти: Чухелі, Левківці, Случ.
З історичних даних відомо, що назва села Чухелі походить від старовинного села Чухелики. Тутешні чорноземні ґрунти придатні для вирощування пшениці, жита, ячменю, гороху, цукрових буряків, характерних для цієї місцевості.
Село Чухелі було засноване в кінці ХІІІ століття. Хати будували глиняні. Всю глину брали на правому березі р.Случ у Глибокій долині. Тут глина була найкращою за своїм складом. Люди будували з глини будівлі, використовували цей цінний будівельний матеріал не тільки жителі Чухелів, а й навколишніх сіл: Случа, Богданівки, Нової Греблі, Левковець. Природних запасів глини вистачало для всіх. В зв’язку з цим долина стала глибшою. В колгоспі з глини будували стодоли, склади. Хати з глини будували до того часу, поки глину не замінила цегла. У 60-х роках із глини почали виготовляти цеглу і саман[1]. Також в цій долині був відкритий піщаний кар’єр з досить чистим і грубим піском. В 70-роках цей кар’єр засипали. Меліорація і оранка горбів згладили її рельєф і перетворили на родючі поля.
До 1861 р. село належало поміщикові Хоментовському. Селяни відбували кріпацькі повинності і сплачували оброк продуктами і грішми. До 1917 р. поміщику належало 850 га сільської землі. В 1905 р. в селі спорудили паровий млин.
За переказами старожилів, жителі села Чухелі брали участь у революційних виступах 1905 р. проти утисків та експлуатації їх поміщиком. Першими організаторами цього революційного руху були Фурса Рафаїл та Омелян Павло.
В 1914-1915 роках поміщик продав частину земель (150 га) селянам по 300 карбованців за гектар.
В період Жовтневої революції та в часи громадянської війни в революційному русі та створенні земельних комітетів брали участь такі жителі села: Байда Захарій, Фурса Рафаїл, Омелян Павло, Кошляцький Карпо. У 1918 р. поміщицьку землю села конфісковано і передано в користування селян. Розподілом землі займався створений тоді комітет незаможних селян, в склад якого входили найбільш активні жителі села: Данилюк Василь, Мазур Олександр, Булкою Василь, Мельничук Тимофій та інші. В період громадянської війни у лавах Червоної Армії воювали Мельничук Степан, Фурса Данило, Дацюк Кирило, Процюк Матвій та інші. Остаточно встановилася Радянська влада на селі в 1920 р. Першим головою сільської ради обрали Байду Захарія.
В період відбудови народного господарства у 1923 р. селяни організовали комуну, в якій налічувалося 120 га землі, 20 пар коней, відповідний інвентар. Спочатку артіль об’єднувала 20 господарств. Першими членами цієї артілі були Кулько, Філінський, Врублевський, Блащенюк, які стали організаторами колгоспного життя. Головою колгоспу обрали Шмідта Михайла. Суцільна колективізація у селі почалася в 1929-30 роках.
До Великої Вітчизняної війни колгосп називався “імені Петровського” і приймав участь у районних, обласних і республіканських виставках досягнень сільського господарства. В Київ, на сільськогосподарську виставку їздили такі передовики сільського господарства як ланкові Данилюк Поліна, Марценюк Тетяна, Желябін Ксеня, які виростили по 500 центнерів цукрових буряків з гектара.
В 1905 р. в селі була церковно-парафіяльна школа. Вона складалася з трьох груп по 46 дітей у кожній. Навчав дітей один вчитель на прізвище Ставський. В 1925 р. в початковій школі села двоє вчителів навчали 125 дітей. В 1929 р. організовується семирічна школа, в якій 8 вчителів навчали 150 учнів.
Культурно-освітніми закладами в селі були клуб та сільська бібліотека. В 1930 р. почав діяти медичний пункт, у якому працював один фельдшер.
6 липня 1941 р. фашистські загарбники захопили село. Окупанти встановили свій порядок – грабували населення, єврейські сім’ї розстрілювали. На каторжні роботи до Німеччини вони вивезли 320 чоловік, переважно молодь. Населення села чинило опір фашистам, а щоб не потрапити на каторгу, молодь переховувалась.
За час окупації фашисти завдали збитків колгоспу на суму 48 млн. крб., спалили 2 сім’ї (12 осіб), знищили 8 господарств колгоспників, вивезли близько 12 тонн зерна.
8 березня 1944 р. село визволили від фашистів червоноармійці. Особливих боїв на території села не відбувалося, бо німці поспішно відступали під натиском радянських військ. Учасниками війни були багато жителів села. За проявлений героїзм 67 чоловік нагороджені орденами і медалями СРСР.
Після звільнення села населення взялось за відбудову зруйнованого господарства. Радянський уряд високо оцінив трудові подвиги громадян села, нагородивши 220 чоловік медалями «За трудову доблесть».
В 1950 р. було об’єднано колгоспи ім. Дзержинського с. Чухелі та ім. Фрунзе. с. Левківці. Новий, укрупнений колгосп отримав назву «Маяк». Він мав великі переваги в розвитку всіх галузей сільськогосподарського виробництва. За період об’єднання в колгоспі побудовано нові капітальні приміщення, проведено благоустрій села. В колгоспі «Маяк» створено будівельну бригаду, яка займалася будівництвом виробничих приміщень.
У Чухелях здійснено радіофікацію, проводились роботи з електрифікації села Добротвірською ДРЕС.
До 1969 р. в селі діяло дві школи: початкова (1-3 класи) і восьмирічна (4-8 класи). В 1968 р. збудували будинок культури, а поряд, в 1969 р. – нову школу.
З 1945 по 1985 рр. колгосп «Маяк» очолював О. К.Тесляр. За часи правління Тесляра О.К. колгосп був одним з перших у районі. На республіканській виставці народного господарства він був нагороджений Червоним Прапором. В селі збудували млин і зерносховище.
У 70-х роках ХХ ст. до Чухелівської сільської ради входили села: Кушнирівська Слобідка, Левківці, Лонки, Случ. Напрямок господарства колгоспу «Маяк» – рільництво і м’ясо-молочне тваринництво. Населення Чухелів – 1 157 чоловік.
З 1985 по 1995 р. колгосп «Маяк» очолював Кубинський Анатолій Іванович. В цей період побудували тваринницький комплекс і лазню.
З 1995 р. колгосп очолював Лемешко Василь Федорович. З 1996 по 1998 р. здійснено газифікацію села Чухелі та Левківці.
З 11 листопада 2004 р. керівником господарства обрали Зінько Олександр Станіславович.
В селі діють 2 великі фермерські господарства, які очолюють Гадайчук Володимир Ілліч та Хіблень Олександр Миколайович. Багато земельних паїв селяни віддали цим фермерам, деякі обробляють самотужки. А ті, які не мають змоги обробляти землю, віддали їх ТОВ «Стіомі-Холдинг».
Жителі села живуть переважно за рахунок прибутків від ведення підсобних господарств.
В селі діють сільська рада, 3 магазини, будинок культури, сільська бібліотека, медпункт, дитячий садочок, школа, поштове відділення.
Случ
Село знаходиться на відстані 2 км від північно-західної околиці с.Чухелі. Воно витягнулося однією вулицею вздовж лівого берега р.Случ на 3,5 км.
Случ засноване в 1926 р., коли в Чухелях відбувався поділ землі. Населення села – вихідці з с. Чухелі. У селі була розміщена четверта рільнича бригада колгоспу «Маяк», яку понад 20 років очолював житель села Станіслав Шингер.
За бригадою було закріплено 250 га землі. На території бригади збудували телятник і конюшню. Здійснено будівництво бригадного клубу і магазину.
В період Громадянської війни 1918-1921 рр.у лавах Червоної Армії воювали Мельничук Степан, Фурса Данило, Дацюк Кирило, Процюк Матвій та інші.
[1] Саман – необпалена цегла, виготовлена з глини з домішками соломи, полови, гною і висушена на сонці.