Село розташоване на річці Бовванець, на відстані 0,5 км від м.Волочиська. Біля східної його околиці виявлено залишки поселення черняхівської культуриІІІ-ІV ст., яке було дуже зруйноване при будівництві шосе Волочиськ – Хмельницький. Історична доля Користової і розташованого поруч села Бальківці нерозривно пов’язані між собою.
За однією з версій, назва села походить від слова «користь», бо місцевість багата на торф, який раніше використовували для опалення, а також є джерело цілющої води. Друга версія полягає в тому, За іншою версією, у ХVІ ст. в цій місцевості поселився козак Користій, а згодом й інші люди почали селитися на Користієвій землі. Так утворилося село Коростієва, з часом назва дещо змінилась і село почали називати Користова. Можливо, назва села в давнину означала щось інше, бо село називалося Коростова або «деревня Коростовка, Коростово», а став біля села називався Коростовським. В назві села є давньоруське слово “корст”, “корост”, пов’язане, очевидно з дерев’яними виробами. М.І.Теодорович в «Историко-статистическом описании церквей и приходов Волынской губернии» відмічає, що Користова в давнину називалася Коростов. У Житомирській області є два міста з співзвучною назвою Коростень і Коростишів, а у Рівненській області – с.Корост.
У ХІХ ст. і на початку ХХ ст. село належало до Волочиської волості Старокостянтинівського повіту Волинської губернії Російської імперії. У 1888 р. в селі було 667 жителів. Школа грамоти у селі відкрилася у 1885 р., а в 1898 р. в ній навчалися 7 хлопчиків. Селяни займалися землеробством і скотарством, їх земельний наділ складав 7 десятин (понад 7 га). Врожаї в ті часи були невеликі, тому селяни підробляли на ланах поміщиці. Взимку кілька селян займалися ткацтвом і деревообробним промислом.
Горілчаний завод (гуральня) і млин у Користовій побудовані польським маршалком Люшинським, які пізніше належали графу Ледуховському, котрий жив у Волочиську. У той час в гуральні працювали 12 чоловік. Землями в селі володіла Аделя Ледуховська.
Після революції 1917 р. поміщицька земля була поділена між селянами. В селі організували сільськогосподарську артіль, головою якої у 1929-1931 роках працював М.М.Кучер, а з 1931 р. і до початку війни – Похальчук. Головою сільської ради обрали Ф.М.Климова, а у 1932 р. – Маначинського. У 1932 р. в колгоспі бригадиром будівельної бригади був Г.Атаманюк, а кращими будівельниками – М.Барвінський і Б.Поліщук. Бригадиром бригади № 2 по вирощуванню цукрових буряків працював Рибачок. На 25 червня 1932 р. колгоспники прорвали лише 21% посівів буряка. Замість 100-120 чоловік, на роботу виходили 40-50. Передовиками на молочнотоварній фермі були С.Наконечна і П.Коза. Від голоду у 1932-1933 роках в селі померли сім’ї Гуляків (батько Петро, дочка Анеля та син Блажко), Гончарів (батьки та четверо їх малолітніх дітей).
Після революції, в 1921-1922 роках приміщення гуральні віддали під школу. Першим вчителем і завідувачем школи був житель села Сорока Іван Іванович. Навчання проводилось польською та українською мовами. У 1934-1936 роках в сільській школі було 4 класи. Директором школи працював І.Г.Сорокопуд. У 1936 р. директором став В.І.Степанов. У 1937 р. він був репресований і подальша доля його невідома. В школі діяла піонерська організація, піонери носили на рукаві букву «С», що означало «юні спартаківці». В Німеччині в той час існувала революційна організація лівих соціал-демократів «Спартака союз», яка була популярна серед молоді СРСР. Пізніше для піонерів запровадили значки і червоні галстуки. В школі було 42 піонери, їх старшим піонервожатим був Юрій Крашевський. Шефство над школою здійснювали прикордонники Волочиського прикордонного загону, вони часто відвідували школу, зокрема командири Мальцев та Владимирський, і проводили заняття з учнями з військової справи.
В 1937 р. молодь Користої створила комсомольську організацію в складі 8 чоловік. Першими комсомольцями села були М.Ф.Коза, С.І.Наконечна, Ф.Л.Сорока, П.П.Сівачок, Б.І.Поліщук, І.Б.Барвінський. Вони носили форму: костюм кольору хакі і портупею, дівчата підстригалися коротко і носили червоні косинки. В селі працювали клуб та бібліотека.
10 грудня 1937 р. в селі відбувалися перші вибори до Верховної Ради. Депутатами від громади були обрані Мурий та Глистюк.
В 40-х роках завдяки тодішньому голові сільської ради Козі Павлу Францовичу через село була прокладена кам’яна дорога.
В липні 1941 р. Користову окупували німецько-фашистські загарбники. На території колгоспного господарства вони розмістили танки, а у школі зробили баню.
12 березня 1944 р. після запеклих боїв село визволили бійці Уральської танкової дивізії. Визволителі, що загинули, в боях за Користову захоронені в братській могилі в центрі села, а в 1955 р. сюди перенесли останки полковника Доброва М.В., що був поранений при визволенні Користової й помер від ран. В цьому ж році на братській могили спорудили пам’ятник визволителям. Іменем полковника Доброва названа вулиця в селі.
Після закінчення війни почалася відбудова сільського господарства. Головою колгоспу обрали Ф.М.Клімова. В 1953 р. колгоспи Бальковець і Користової об’єдналися в одне господарство під назвою «Зоря комунізму». Головою колгоспу обрали І.І.Кубика, а головою сільської ради – А.П.Поліщук. Правління колгоспу і школа знаходилися у с.Користова. Після Кубика головою колгоспу працював Яковлєв Д.Т.
З 1945 р. директором восьмирічної школи села працював, повернувшись з фронту, Г.С.Рогачевський. На початку 60-х років школа, що знаходилася у бувшій панській гуральні, вже не могла вмістити всіх учнів, почалася її добудова. Разом з учителями працювали й учні. З торфу вони робили цеглини, сушили, а взимку ними палили в грубках класних кімнат. Вчителями в школі працювали Г.М.Галас, Ф.І.Поліщук, Г.Й.Барвінська, В.Ф.Яценко, а директорами школи в різні роки працювали В.Ф.Базалінський, О.І.Трембач, В.І.Харченко, В.В.Орловський.
В 1948-1955 роках проведено розвідку родовищ сировини для підприємств промисловості будматеріалів. В селі Користова виявили родовище глини, придатне для виробництва цегли і спорудили цегельний завод, який працює донині.
В ці ж роки почали працювати: фельдшерсько-акушерський пункт, клуб, бібліотека, відділення зв’язку, дитячі ясла.
З 1970 по 1978 р. головою сільської ради працював Поліщук М.Ф., головою колгоспу – Смиць Р.І.
В 1979 р. відбулися зміни в адміністративно-територіальному поділі: село Користова стало частиною міста Волочиськ – Волочиськ-3. Директором восьмирічної школи в той час працювала Трембач О.І. З 1988 р. школу очолює Харченко В.І.
З 1979 р. головою колгоспу працював М.Ф.Крупський. За часи його правління була побудована птахофабрика, яка стала одним з найприбутковіших підрозділів колгоспу. Колгосп став значно заможнішим. птахофабрикою керувала В.М.Бондар.
В 1992 р. колгосп «Зоря комунізму» перейменували на колгосп «Нива». Головою колгоспу обрали Баця М.І.
В грудні 1993 р. знову була створена Користовецька сільська рада до складу якої ввійшли села Користова та Бальківці. Головою сільської ради обрали П.П.Ковальчука.
В 1995 р. головою колгоспу «Нива» обраний В.В.Колодій. Головою сільської ради в 1999 р. обраний В.В.Буров. В цьому ж році було розпочато будівництво православної церкви. На той час в селі діяв римо-католицький костел Святої Трійці.
В 2002 р. головою сільської ради обраний А.Ф.Іванович. В 2004 р. головою СВК «Нива» працював Борейко Я.С. В 2007 р. в с.Користова встановили пам’ятний знак жертвам політичних репресій та Голодомору 1932-33 років.
На території села розташовані два підприємства: ТОВ «Цегельник» та ТОВ СВК «Нива». Діють фельдшерсько-акушерський пункт, будинок культури та бібліотека.
Станом на 2008 р. у Користовій 475 двори в яких проживають 1 523 чоловік, з них дітей дошкільного віку – 104, шкільного – 160, пенсіонерів – 370.