Село Поляни розташоване в дуже сприятливих природних умовах, зумовлених злиттям річок Збруч і Бовванець, тому у цій місцевості здавна селилися люди. Найдавнішу стоянку первісних людей виявлено на мисі високого та крутого лівого берега річки Збруч і лівого берега річки Бовванець, неподалік від садиби Д.М.Волощука в урочищі Береги. Тут люди жили в пізньому палеоліті 11 тис. років тому. Біля підніжжя цього ж берега, на селянських городах помітні сліди поселення раннього залізного віку VІІІ-VІІ ст. до нашої ери. Це ж місце було заселене давніми русичами у ХІІ-ХІІІ ст. Кілька разів на протязі тисячоліть заселювали наші далекі предки мис правого берега річки Бовванець (урочище Морозівка), де її русло робить дугу. Завдяки цьому поселення було надійно захищене від раптових нападів ворогів. Вперше люди поселилися тут у ІІІ тис. до н.е. в мідно-кам’яному віці, потім у ранньому залізному віці. У ІІІ ст. тут жила община племен черняхівської культури, а у ХІІІ ст. – община Київської Русі. Далі на захід по цьому ж березі Бовванця аж до його злиття із Збручем виявлено рештки ще трьох поселень ІІІ-ІІ тис. до н.е. та черняхівської культури. У ранньому залізному віці (VІІ-V ст. до н.е.) люди селилися в урочищі Цвинтар, біля сільського кладовища, на високому і крутому правому березі Бовванця, а у ІІІ ст. – на лівому березі в урочищі Куток, де тепер сільські городи. У 1836 р. в селі знайдено скарб у складі 571 монети та золотих ланцюжків і перснів.
За переказами, жителем Качуровським було засноване село, яке називалося Родник, поблизу нього виникло ще одне сільце – Поляни, засноване родичами Качуровських. Село з назвою “Поляни” є у Шепетівському районі. Село Родник згодом спалили татари. В ХVІІ ст. на цьому місці виникло село Голохвасти. Село з такою ж назвою є у Ярмолинецькому районі.
У 1583 р. в Полянах було 4 городника, вітряний і водяний млин, проживали троє бояр і 6 душ. У 1788 р. було 44 дими. Православні віруючі села належали до церковної парафії с.Голохвасти, що утворилася у 1782 р.
Землями у Полянах володіли Збаразькі від яких село перейшло у володіння до Вишневецьких, а потім Потоцьких. Петро Потоцький у 1772 р. передав його Міколаю Сязогорському. Пізніше землі у Полянах знаходилися у власності поміщиків Джевецьких. Двір Джевецьких знаходився там, де нині школа. У кінці ХVІІІ – на початку ХІХ ст. Полянами володіла Терезія Джевецька. У матеріалах Волочиського костельного архіву за 1820 р. повідомлялося, що по смерті Еразла Джевецького усі землі довічно залишаються у володінні його дружини. У 1855 р. як власник Полян записаний Бернард Ігнатович, одружений з якоюсь Іоанною. У 1860 р. він мав у володінні 187 підданих і 37 волоків землі. Землі, що належали поміщику Ігнатовичу, викупили селяни з Немиринець Павло і Семен Мельники, в урочищі Морозівка знаходився їхній водяний млин.
Школа грамоти в Полянах відрилася 15 вересня 1885 р. В 1887 р. в Полянах було 435 жителів. У 1910 р. в селі жили поручики казначей-квартирмейстри 12-го драгунського Стародубського полку, що стояв у Волочиську, М.В.Нестеровський і І.М.Богданович. На хуторі Морозівка знаходився пост Волочиського загону прикордонної сторожі Російської імперії.
В 1896 р. в Голохвастах і Полянах у 132 дворах православних жителів було 1107, римокатоликів 45, євреїв 40.
У 1919 р. в Голохвастах створили революційний комітет з 8 чоловік, головою якого обрали Миколу Солярчука, та комнезам. У 1930 р. молодь села утворила комсомольську організацію.
На правому березі Бовванця в ур. Морозівка був хутір Морозівка. За переказами місцевих жителів, назва походить від власника землі Мороза(ХІХ ст.) На поч. ХХ ст. біля хутора був водяний млин, власниками якого були два брати Мельники. У 1926 р. він складався з двох господарств з населенням 6 чоловік. Пізніше жителі хутора перейшли жити у село.
З 1929 по 1930 роки головою Голохвастівської сільради, до складу якої входили Поляни, працювала Смик Марта.
Поляни, як і Голохвасти пережили голодні 1932-1933 роки. Найбільше голодували селяни, які не бажали вступати до колгоспу. Голод відступив у жнива 1933 р.
Життя селян почало налагоджуватися. Артіль ім. Леніна, до якої входили Поляни славилася високими врожаями, так на площі 145 га у 1937 р. було зібрано по 422 ц з гектара цукрових буряків.
Та їхню мирну працю перервала війна. Майже три довгих роки село було окуповане німецько-фашистськими загарбниками. Під час окупації в приміщенні школи розмстилася школа есесівців. Були вивезені примусово на роботу в Німеччину 143 жителі жителі села. В Голохвастах був організований партизанський загін, яким командував Іванов. За зв’язок з партизанами фашисти розстріляли в Полянах чотирьох жителів. При відступі німці вбили 8 селян, спалили 35 хат.
Під час визволення сіл Голохвасти, Поляни і Канівка загинули 125 воїнів Червоної Армії. 243 односельчанина загинули на фронтах Великої Вітчизняної війни, 25 жінок залишилися вдовами.
Війна важко відобразилася на економіці села. У роки відбудови на території сіл Голохвасти і Поляни спорудили тваринницькі ферми, контору колгоспу, приміщення сільської ради, будинок культури на 250 місць, бібліотеку, дитячий садок.
Тяжко піднімалося з руїн село. Полянська школа була переповнена переростками, учні добиралися в Поляни з с.Оріховець і с.Качанівка Підволочиського району. У 1956 р. школу реорганізували у восьмирічну, директором якої був інвалід війни, вчитель історії І.В.Щирба. У селі відкрили ясла на 50 ліжок, де вихователькою працювала М.Є.Мазур, спорудили медпункт з родильним відділенням. Фельдшером у ньому працював Д.О.Масловський зі своєю дружиною Антоніною Миколаївною.
У 1963 р. Поляни приєдналися до артілі с.Голохвасти. В січні 1970 р., після приєднання до колгоспу ім. Леніна артілі с.Тарноруди, утворився «Спецгосп ім. Леніна». Цього ж року село Голохвасти зникло з карти району, його об’єднали з Полянами.
У 70-х роках в колгоспі було 5049 га землі. Трудівники четвертої бригади колгоспу, яку очолював П.К.Павенський, виростили по 575 ц/га цукрових буряків, а ланка Люби Рудої виростила по 604 ц/га. У 1971 р. в колгоспі налічувалося 5 400 свиней, 632 корови, 665 овець, була велика птахоферма.
З 1966 по 1982 р. головою колгоспу працював агроном за фахом, кавалер ордена Трудового Червоного Прапора П.М.Свистак. З 1984 по 1996 р. – А.В.Теслюк. Міцна колгоспна економіка допомогла докорінно змінити обличчя села, було побудовано Будинок побуту, бібліотеки, лазні, два чотириквартирні житлові будинки.
З 1989 р. працює мале підприємство «Статор», яке займається перемоткою електродвигунів.
В 1989 р. здано в експлуатацію два чотириквартирних житлових будинки для молодих спеціалістів. В приміщенні одного з них розмістився фельдшерсько-акушерський пункт села Поляни.
У 1979-1989 роках учасниками бойових дій в Афганістані були М.П.Свистак, А.І.Майхер, І.І.Майхер, В.С.Бруско, В.М.Басистюк та С.І.Зволяк. Усі повернулися, але ніколи не забудуть тих подій, свідками яких їм довелося стати.
У 1992 р. село газифікували.
В 1993 р. Полянська школа І-ІІ ступенів реорганізована в ЗОШ І-ІІІ ступенів. Кількість учнів становила 100 чоловік, директором призначили С.В.Скорупського. В 2003 р. добудували ще три класні кімнати та їдальню на 120 місць. У 2004 р. в Полянах споруджено церкву, богослужіння в якій проводить священик А.П.Бих.
У 1991 р. колгосп ім. Леніна було перейменовано в колгосп (пізніше – СГК) «Надзбручанський». У лютому 1996 р. СГК очолив В.М.Сергійчук, після обрання його головою Районної Ради керівником господарства став В.П.Гопанчук.
За період реформування господарства відбулися великі зміни: збільшилося виробництво сільськогосподарської продукції, поголів’я ВРХ до 1520 голів, колгоспну лазню було переобладнано на пекарню й закуплено для неї обладнання. Господарство придбало зерновий комбайн «Дон», кормозбиральний комбайн «Дон» та два трактори «МТЗ-82». У Канівці й частково у Полянах прокладено дороги з твердим покриттям.
19 листопада 2003 р. на базі СГК «Надзбручанський» відбувся районний семінар-навчання по впровадженню нових методів відгодівлі свиней.
Згідно з Указом Президента України «Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки», землі СГК передано з державної в колективну власність. Члени господарства віддали свої земельні паї в оренду місцевому СГК «Надзбручанський». В 2006 р. головою СГК знову обрано В.М.Сергійчука.
До Полянської сільської ради входять села Поляни, Канівка і Петрівка, чисельність населення яких становить 1148 чол., які проживають у 485 дворах. З 1989 по 1998 р. сільську раду очолював Й.Б.Зволінський, з 1998 р. – Довбуш Н.І.
У 2004 р. Полянська сільська рада зайняла друге місце за результатами обласного конкурсу на кращу сільську раду. Цього ж року за високі показники обмолоту зернових, – більше 13 тис. центнерів за сезон, – комбайнеру тракторної бригади №1 с.Поляни Вербному Віктору Станіславовичу присвоєно звання «Заслужений працівник сільського господарства».
У 2004 р. було створено гурт «Надія», який приймав участь у районних та обласних конкурсах художньої самодіяльності й був учасником Мистецько-краєзнавчого фестивалю «Братина».
На території сільської ради діють два фермерські господарства «Рільник» і «Жайворонок», які очолювали фермери Петруков М.І. та Корецький В.В..
В травні 2008 р. в Полянах було встановлено хрест і меморіальну дошку з нагоди вшанування жертв Голодомору 1932-1933 років та політичних репресій.
На сільському кладовищі за кошти жителів та вихідців села протягом 2008-2009 років побудовано й 20 квітня 2009 р. освячено каплицю. Видатні земляки: Л.Т.Руда – працювала більше 20 років у колгоспі ланковою, нагороджена Орденом Леніна; К..Л.Білецька – працювала ланковою, нагороджена Орденом Леніна, Орденом Трудового Червоного Прапора, двічі «Золотою медаллю», делегат ІІІ всесоюзного з’їзду колгоспників у Москві, присвоєно звання «Майстер золоті руки»; П.К.Павенський – нагороджений Орденом Леніна, Орденом Трудового Червоного Прапора; Мазур Марія Євгенівна нагороджена медаллю «Відмінник освіти України»; Ольга Басистюк – народна артистка України, нагороджена Орденом Ярослава Мудрого № 1, лауреат державної премії ім.Т.Г.Шевченка, володарка золотої медалі ім.Віла-Лобоса, лауреат міжнародних конкурсів, золотих медалей; Тараненко Любов Калинівна – доктор біологічних наук, професор.