Солдати Перемоги … Відміряли ви пішки пів – Європи. Терниста, небезпечна і незабутня фронтова дорога. І пройшли ви її настільки, наскільки судилося кожному.
Сто смертей цілилось у вас, але вбити всіх було неможливо, так як неможливо вбити правду. Ятрилися ваші рани, були ви часто голодні і босі, але молодість була з вами. І ви вистояли, вижили, дійшли до німецької цитаделі.
Близько 180 чоловік, уродженців міста Волочиськ брали участь в боях за Берлін. Це Буділовський П.Т., Момот М.М., Кухар В.С., Шустер М.Я., Крушевський О.Я., Чеповик О.М., Бойчук М.Л., Гордієнко О.М., Гузь І.Я., Заболотний К.М., Нянько Ф.І., Костецький П.Є., Безпалько О.М., Смолянець І.К., Зіньков К.Ф.
ЧЕПОВИК Олександр Миколайович учасник штурму Рейхстагу уродженець ВолочиськаОсь, що розповідав Чеповик Олександр Миколайович, якому на той час виповнювалось всього 22 роки.
… Десь у середині квітня наші війська були вже у передмісті Берліна. Бої точилися за кожен дім, за кожен підвал. Здалеку то було страшне видовище – все місто у вогні, нестерпна духота. Ідемо вулицями, а у вікнах уцілілих будинків вітер тріпоче білі прапори. Але в кімнатах пусто, бо всі жителі в підвалах.
Під час штурму р. Шпреє Олександр на хвилину підняв голову, і побачив купол рейхстагу. В серці було якесь роздвоєне почуття – радості і ненависті. Радів, що от-от впаде до наших ніг останнє пристанище фашистів. Ненависть до фашистського звірячого лігва, звідки йшли вбивчі вказівки фюрера та його поплічників. Ось, нарешті ,будинок міністерства внутрішніх справ. Тут повний хаос. Дим, полумʼя і безперервна стрілянина. Коли наші солдати відтіснили німців на другий поверх – «заговорив» підвал. Там також були німці, і тепер багато наших солдатів опинилися в оточенні. На голови падали вогняні смолоскипи, душив дим і глушили стоголосі вибухи. І все ж через цю пекельну атмосферу проривалося то тут, то там дружнє «ура».
Біля Олександра помирав товариш. Без стогону помирав. Наостанок посміхнувся і сказав: «А все ж таки я вірив, що дійду до Берліна…»
Штурм ворог зустрів безперервним вогнем. Знову канонада, що глушить. Кожен крок вперед коштував багатьох жертв. До того ж підхід
перегороджував водяний рубіж – канал. Над площею літали вгору ящики, обломки заліза. Ще ривок. Наші солдати уже біля стін рейхстагу. З пролому дверей летять гранати. З вікон клубочиться дим. Тепер іде бій за кожну кімнату. Останній бій, остання дуель.. Навіть поранені не покидали поле битви. Де неможливо було орудувати багнетами чи автоматами – йшла смертельна рукопашна боротьба. І так поверх за поверхом Допоки над рейхстагом не замайоріло червоне полотнище непереможного прапора. За плач дітей, за кров батьків було заплачено !
Належно зустріла своїх синів – переможців Батьківщина – мати. Солодкі сльози радості зливалися з гіркими сльозами втрат.
Полеглим – памʼять довічна, слава – живим. І став вчорашній солдат героєм у бронзі і в повсякденному житті. Низький уклін вам, ветерани -солдати Перемоги !
Чеповик Олександр Миколайович учасник штурму Рейхстагу уродженець Волочиська
ЧЕПОВИК Олександр Миколайович
Народився 1923 (1925) р. в м.Волочиську Хмельницької області. Сімʼя проживала по вул. Шевченка. У сім’ї було 4 дітей – 3 сини і 1 дочка.
До 1941 р. Олександр закінчив Волочиську середню школу №1.
Брав участь в боях на всіх фронтах Великої Вітчизняної війни. Був учасником штурму рейхстагу в Берліні. Старшина запасу.
Після закінчення війни повернувся до Волочиська. Сімʼя продала будинок і переїхала на вулицю Першотравневу. Чеповик О.М. працював у торговельній мережі. Спочатку у райзаготконторі, потім у ресторані «Золотий колос». У 1970 р. його сімʼя переїхала на постійне місце проживання до м.Києва.
