У 1991 році, під тиском комуністичної більшості парламенту, Акт відновлення незалежності України Левка Лук’яненка почав називатися Актом проголошення незалежності України. Це відмежування від попередніх спроб України утвердити свою державність і незалежність стало своєрідною відмовою від спадщини українського визвольного руху й призвело до того, що Україну розглядали як державу, утворену внаслідок розпаду СРСР, а не таку, що утворилася завдяки майже столітній боротьбі.
Уже двічі після оголошення незалежності у 1991 р. українці підіймалися на масштабні протести, аби не дозволити владі повернути Україну в минуле. Й лише після другого почалось системне долання тоталітарної спадщини. Україна поступово повертає собі державотворчу спадщину, згадавши про події столітньої давнини, які у далеких 1917-1921 роках заклали початок її ключових державних інституцій: українського парламенту, українського уряду, збройних сил, дипломатії, академії наук.
Саме цим подіям присвячена виставка «Українська революція 1917-1921 : 100 років боротьби» підготовлена Українським інститутом національної пам’яті, яка експонуватиметься у Волочиському історико-етнографічному музеї протягом жовтня 2018 року.
Це коротка історія першої спроби українського народу побудувати незалежну державу. Вона містить світлини подій та відомих постатей того часу – діячів Української Центральної Ради, Гетьманату, Директорії УНР, ЗУНР. Висвітлює події, що передували об’єднанню західно- і східноукраїнських земель. Розповідає про створення державної символіки УНР, впровадження в обіг перших українських грошей, українського війська. Розвиток української дипломатії, освіти, культури і преси, відродження українських церковних традицій. Події що передували новій окупації українських земель, вже більшовицькій. Роботу Державного центру УНР у вигнанні.
