Подільська земля дала Україні чимало талановитих людей, серед яких є наш земляк, уродженець с.Криштопівки, відомий український письменник Володимир Маняк.
Як письменник, він виріс на Волочищині, його надихали на творчість земля і люди нашого краю. Свої перші спроби у літературній творчості Володимир зробив у рідному селі, яке назавжди залишилося для нього найкращим місцем на Землі. Саме у Криштопівці були написані й надруковані у районній газеті «Зоря» його перші вірші, що пізніше побачили світ у поетичній збірці «Повноліття» (1957).
Народився Володимир Антонович 6 листопада 1934 року. У зрілому віці, після того як за його плечима були факультет журналістики, праця на шахті, заводі, у редакції, на радіо, у видавництві, після гамірного столичного життя, він повернувся у рідне село. Саме у цей час виходять друком його книги «І зійшов день», «Колиска вітрів», «Море Дірака», «Проспект імені людей» та інші.
У рідному селі, наче з джерела він черпав наснагу, яка вилилась у рядки нових творів – «Борозни», «Високі береги землі», «Восьмий день тижня», «Поділля». Героями яких стали його сучасники й наші земляки. Твори письменника виходили російською, казахською, вірменською, румунською мовами.
Володимир Маняк
Неодноразово на нашій волочиській землі проходили зустрічі письменника з героями його творів, зокрема у селах Криштопівка, Кривачинці, у навчальних закладах та бібліотеках району.
У 1988 році під редакцією В.А.Маняка та В.О.Замлинського вийшла з друку книга-меморіал «Вінок безсмертя». Вона була присвячена сотням безсмертних українських сіл, що згоріли в огні фашистських каральних акцій; тисячам нездоланних людей, що жили в них і зазнали мученицької смерті від гітлерівських катів.
У 1987 році, Володимир Антонович разом з дружиною Лідією Борисівною Коваленко-Маняк, вперше в Україні почали збирати свідчення людей, які пережили голодомор. У книгу ввійшли свідчення очевидців та розсекречені на той час архівні дані. У 1991 році книга «33-й: голод. Народна Книга-Меморіал» вийшла з друку. За цю роботу в 1993 р. Володимиру Маняку та Лідії Коваленко було присуджено Державну премію ім. Т.Г.Шевченка (посмертно).
У червні 1992 року життя письменника обірвалося, Володимир Антонович з дружиною потрапили у автокатастрофу. Та маю надію що ми й надалі пам’ятатимемо про талановитого письменника, що родом з нашого Волочиського краю.
Доречі, ще донедавна, його ім’ям була названа одна з вулиць Волочиська (тепер Виноградна).
-
Маняк Володимир Антонович, лауреат Національної премії ім. Т.Г.Шевченка (посмертно).
-
В.Маняк (другий справа) дає автографи учасникам читацької конференції по книзі «Високі береги землі». С.Криштопівка, 1982 р.
-
В.Маняк серед учнів професійно-технічного училища, 1985 р.
-
В.Маняк на читацькій конференції серед героїв своїх книг, 1990 р.
