Село розташоване на лівому березі річки Збруч, межує з Городоцьким районом Хмельницької області і Гусятинським районом Тернопільської області.
Стара назва села Зайончики. Походження назви в історичних документах не збереглося. Можливо, назва походить від імені засновника поселення, польського поміщика Зайончковського.
У ХVІ ст. село належало до Сатанова і було власністю магнатів Одрованжих, Костків, Синявських, Чарторийських, Любомирських, поміщика Мальчевського. У 1904 р. землі у селі належали поміщикові А.І.Петрову. До скасування кріпацтва у 1861 р. селяни відробляли у поміщика 3 дні на тиждень, а потім 113 днів на рік і сплачували податки.
Село входило до Сарнівсьої волості Проскурівського повіту Подільської губернії Російської імперії. У 1892 р. в селі було 125 дворів і 619 жителів, а у 1904 р. – 137 дворів і 683 жителі. У 1898 р. в селі відкрили школу грамоти. Православні віруючі були приписані до церковної парафії Тарноруди. Біля села кордон охороняли два пости Курівського загону Волочиської бригади корпусу прикордонної сторожі.
Після Жовтневої революції 1917 р. селяни розділили поміщицьку землю між собою. Під час Громадянської війни біля села загинули троє червоноармійців. На місці загибелі, між кладовищем і тракторним станом, знаходиться їх могила. У 1920 р. чисельність населення в селі становила 681 чоловік. У кінці 20-х років створили колгосп «Червоний Збруч». В селі діяла початкова школа, в якій 50 учнів навчав один учитель Римар, та сезонні дитячі ясла на 50 дітей.
У 1932-1933 роках село спіткала велика біда – голод. Очевидці цього лиха Г.Воскобойник, 1914 р. народження, О.М.Возняк, 1927 р. народження, І.Л.Керепко, 1923 р. народження та інші вважають, що причиною голоду була посуха, неврожай, великі податки і те, що влада забирала все зерно у колгоспі та в одноосібників. Скільки людей загинули від голоду очевидці не знають і прізвищ жертв голоду не називають. Голод відступив в жнива 1933 р., коли селяни одержали зерно з першого обмолоту.
У 1937 р. збудували нову восьмирічну школу, в якій навчалося більше 100 учнів, згодом – просторий клуб і бібліотеку.
Станом на 1 січня 1941 р. в артілі вся земельна площа (рілля, луки, пасовища, сади) становила 656 гектарів. У господарстві налічувалося: коней – 141, великої рогатої худоби – 69, корів – 19, свиней – 54, овець – 15, птиці – 44.
5 липня 1941 р. Зайчики були захоплені німецько-фашистськими загарбниками. За період окупації німці знищили майже всі будівлі колгоспу, техніку та знаряддя, вирубали ліс. Окупанти вивезли з села до Німеччини на примусові роботи 46 чоловік, спалили при відступі 6 хат. У 1944 р. через Зайчики проходили бійці з партизанського з’єднання С.А.Ковпака.
Село було визволене від фашистських загарбників 23 березня 1944 р.
Після визволення, жителі Зайчиків розпочали відбудову колгоспу. Майже всі відповідальні ділянки роботи в артілі очолювали жінки. У 1947 р. головою сільської ради працювала Горян Домна Петрівна, після неї цю посаду займав С.І.Мізера, головою колгоспу – Семенюк Олександр Анісімович.
У 1954 р. відбулося злиття Зайчиківського колгоспу з колгоспом «Червоні Барикади» с.Постолівка, після укрупнення його назву змінили на «Прогрес». Головами колгоспу у різні роки були: Масний Андрій Михайлович (1954-1961 рр.), Кондратюк Анатолій Микитович (1961-1970 рр.), Гелевич Тадеуш Іванович (1970-1981 рр.), Семенюк Володимир Іванович (1981-1993 рр.), Віннічук Іван Іванович (1993-1997 рр.), Кузьмак Анатолій Миколайович, Писарчук Віктор Антонович (1998-2004 рр.), Небрунь Степан Францович (2004-2006), з 2006 р. – Секретар Сергій Іванович.
У 1955 р. до Зайчиківської сільради ввійшло с.Постолівка. Головою об’єднаної сільської ради був обраний Іван Федорович Хандюк. У різні роки головами сільради обиралися: Г.Г.Семенюк, О.В.Кікеля, Ю.Й.Войталюк, Є.С.Сухович. З 1990 р. головою сільської ради працює В.Ф.Олійник.
Щороку у селах розширювалися роботи по благоустрою, закладалися нові будинки. У 1963 р. Зайчики були радіофіковані та електрифіковані від Добротворської ГЕС. У кінці 60-х, на початку 70-х років було побудовано 5 тваринницьких приміщень, сільський магазин, колгоспний родильний будинок, тракторна майстерня, контора колгоспу.
У 1965 р. в колгоспі налічувалося 8 тракторів різних марок, 3 зернових комбайни, тракторна лопата, буряконавантажувач, 2 розкидачі гною, 3 зерноочисні машини та інший сільськогосподарський інвентар. Діяли клуб, бібліотека, восьмирічна школа, медпункт.
Станом на 1 січня 1965 р. в Зайчиках проживали 465 чоловік.
У 1987 р. в лісовому масиві, на відстані 3-х кілометрів від с.Зайчики, на березі річки Збруч було побудовано піонерський табір, пізніше – база відпочинку «Ровесник» Волочиського машинобудівного заводу.
У 1996 р. розпочалися роботи по газифікації села, 22 листопада 2001 р. біля газорозподільного пункту урочисто запалили символічний факел і підключили до газопроводу 9 дворів. У 2005 р. село повністю газифікували.
Біля Зайчиків розвідано джерело мінеральної води «Зайчиківське», типу «Нафтуся». Джерело використовується для розливу мінеральної води у пляшки і постачання споживачам.
В 2000 р. повністю реконструйовано лінії електро- та радіопередач протяжністю 5 кілометрів. В лютому 2000 р. відбулося реформування колгоспу «Прогрес». На його базі створили СВК «Прогрес». У грудні 2006 р. розпочалася процедура банкрутства господарства, земельні частки (паї) сьогодні орендує та обробляє ТОВ «Мрія Поділля» с.Юринці Городоцького району. Керуючим відділком с.Зайчики працює С.І.Секретар.
12 липня 2006 р., в день Святих Петра і Павла, на Святі села в урочистій обстановці відбулося відкриття пам’ятника жертвам політичних репресій. На ньому викарбувані 20 прізвищ односельчан та напис: «Безвинно закатованим в роки репресій 1937-40 років». Пам’ятник встановлений на кошти спадкоємців репресованих.
Жителі села удостоєні урядових нагород: Гнат Михайлович Юристий – тракторист, нагороджений Орденом Леніна; Михайло Григорович Семенюк – бригадир, нагороджений Орденом Трудового Червоного Прапора, Володимир Іванович Семенюк – голова колгоспу, нагороджений орденами Жовтневої революції, Трудового Червоного Прапора, «Знак Пошани».
Фельдшерсько-акушерським пунктом у селі завідує Т.Л.Франзовська, у початковій школі дітей навчає М.Й.Олійник, одночасно вона завідувачка школи. Діти села навчаються в 5-11 класах у школах сусідніх сіл – Тарноруди Волочиського району та Малої Луки Гусятинського району Тернопільської області. Завбібліотекою працює Л.М.Чиж, завклубом – А.А.Євсєєв, заввідділенням зв’язку – С.О.Римар.
У Зайчиках народилася Надія Гаврилівна Бочарова – співачка хору імені Г.Вірьовки.
Станом на 01.01.2008 р. кількість дворів у селі – 98, чисельність населення – 204 чоловіка.